Ось вже п’ятий рік поспіль на День української писемності та мови Маркушівська ЗОШ збирає у своїх стінах школярів зі всієї Бердичівщини, аби усім разом проголосити: душа людська – то своєрідна криниця, і чим глибшою вона є, чим чистіший її зміст, тим здоровішою фізично і духовно є людина. Щорічний фестиваль у Маркушах у районі вважають красивим дійством з потужною енергетикою та світлою аурою, адже в його основі лежить почуття любові. До рідної землі, до рідної мови, до людей, котрим судилося ввібрати у себе і те, і інше та до Господа – Творця всього живого.

Надія Бондарчук, методист районного відділу освіти: "Сьогодні ми, як ніколи, маємо говорити про духовність. Кожен вихід на сцену – це відкриття для усіх присутніх на фестивалі… Діти співають і моляться: а той, хто співає, як відомо, молиться двічі".

У ріднім українськім слові учасники районного фестивалю духовної пісні "Душі криниця" тонко відчувають мир та Божу благодать. І стверджують: своєю творчістю і самим життям намагатимуться робити все для того, аби мир і благодать оселилися у душі кожного. Українська мова бринить, вона тішить, чарує та оберігає, допомагаючи кожному, хто у неї закоханий, відчути себе невід’ємною частинкою України та її народу.

Говорячи про українську мову, про етапи та шляхи її становлення, вони не могли не згадати того, хто по праву вважається фундатором вітчизняної писемності – преподобного Нестора Літописця. Видатний Нестор вважав джерелом мудрості книгу. З його слів, вона здатна зцілити душу та зміцнити серце. На території Маркушівської школи вже який рік височіє каплиця, названа на честь преподобного Нестора, і у закладі добре засвоїли: коли на землі лунає рідна мова, навколо розцвітають квіти добра.

Марія Карпова, учениця Маркушівської ЗОШ: "Я захоплююся християнством і мені дуже подобаються уроки "Християнської етики". Всі діти, які сьогодні зібралися у нас, є талантами, які вірять у Бога. На щастя, у нас сьогодні не стріляють, тому ми повинні молотися за тих, хто на війні".

Дарія Панчук, учениця Маркушівської ЗОШ: "Українська мова у нас єдина і неповторна. Її треба берегти і ніколи не зраджувати рідній Батьківщині".

Знайти такий очікуваний спокій людина здатна лише в обіймах Господа, переконані юні учасники фестивалю, лише в них душа починає відчувати справжнє свято. Єднання з Богом потребують їхні серця, співають діти, адже Він – то щастя на землі, то зірка, що, не загасаючи, сяє всередині. Чи такі слова не є свідченням глибини дитячих душевних криниць, повних християнської віри, запитують дорослі?

Отець Мануїл, настоятель Свято-Михайлівської парафії (с. Маркуші): "Нестор Літописець своїми працями і життям намагається достукатися до нас через століття. Князь Володимир хрестив Київську Русь – не українців і не росіян. Він привів людей до Христа, а християнство не вимірюється державними кордонами… Подібні фестивалі вкрай необхідні нашій молоді: держава наша молода, стає на нові рейки і такі заходи нагадують молоді, що потрібно цінувати українську культуру, традиції і побут, дорожити державною мовою, а понад усе – рідною землею".

Українська земля осяяна Сонцем й обласкана Богом, її краєвиди уквітчані повноводними річками та живописними лісами, мешкають в Україні гарні люди, лунало з фестивальної сцени. Ті гарні люди населяють Київ та Львів, Одесу й Харків, Тернопіль і Дніпропетровськ. Україні суджено жити у мирі й злагоді – треба лишень, аби її народ віддав своє серце й любов Всевишньому Творцеві, переконані учасники співочого дійства.