Життя – подвиг

Я, Володимир Михайлович Острожинський, народився 26 жовтня в сім'ї командира Червоної Армії. Моє дитинство і шкільні роки проходили в різних містах, бо батька направляли в різні гарнізони. Перед війною ми проживали в м. Могилеві-Подільському, де в 1941 р. я закінчив 7 класів і 18 червня поїхав в село Маркуші на канікули до свого дідуся. А через 4 дні фашисти напали на нашу Батьківщину, і вже 7 липня село захопили гітлерівці.
В Маркушах незабаром організувалася підпільна комсомольська група на чолі з Василем Канецьким. Я став членом цієї групи. На місцях недавніх жорстоких боїв ми потайки назбирали чимало зброї, боєприпасів, знайшли навіть кулемет.
Згодом ми перейшли в партизанський загін ім. Хрущова з'єднання Маликова. Я був підривником диверсійної роти Кошкіна. За активну участь у диверсіях на залізницях мене нагородили медаллю "За відвагу".
Після з'єднання з частинами Радянської Армії я став зв'язківцем, а згодом командиром відділення радіозв'язку. Брав участь у визволенні Польщі, в запеклих боях на землях фашистського рейху, штурмі Берліна. Був удостоєний урядових нагород.
Після демобілізації пішов на педагогічну роботу і заочно навчався спочатку в педучилищі, а потім на фізико-математичному факультеті Вінницького педінституту. Працював учителем фізики в Маркушівській середній школі. За плідну працю на ниві навчання і виховання підростаючого покоління нагороджений орденами "Знак Пошани" та Жовтневої революції, медаллю Макаренка, значком "Відмінник народної освіти".
Після виходу на пенсію проводжу військово-патріотичну роботу.

Життя – подвиг (авторозповідь партизана Володимира Острожинського). // Шляхами суворих випробувань (Ветерани Великої Вітчизняної згадують). Проза. - Житомир: "Полісся". – 264 с.