Маркуші

Маркуші – село, центр сільської ради. Розташовані за 7 км на південний захід від районного центру та залізничної станції Бердичів, поблизу автошляху Бердичів-Хмільник. Сільраді підпорядковане село Обухівка.

Засноване: 1594 рік (перша писемна згадка).

Населення: 632 чол. (станом на 01.01.2009 р.).

Площа: 2,48 км.кв.

Густота населення: 254,84 осіб/км.кв.

Поштовий індекс: 13373.

Телефонний код: 04143.

Адреса сільської ради: 13373, с. Маркуші, вул. Леніна, 41, тел. 6-24-24.

Голова сільської ради: Карпов Олександр Степанович.

Згідно Всеукраїнського перепис населення 2001 року село Маркуші мало такі показники:
- наявне населення (обидві статі) – 630 чол., з них чоловіки – 281 чол., жінки – 349 чол.
- постійне населення (обидві статі) – 632 чол., з них чоловіки – 281 чол., жінки – 351 чол.

Загальна площа земель, що належать Маркушівській селищній раді (Маркуші та Обухівка), становить 388,1 га. З них:
- сільськогосподарських – 310,64 га;
- ліси – 4,8 га;
- внутрішні води – 15,6 га.


Коротка історична довідка

Більш докладнішу історію села Маркуші дивіться у розділі Історія >> Статті на істоичну тематику тут >>.


По килимах зелених трав вівся Чорний шлях. Тим шляхом в ХVІ ст. огинаючи невеликі села, українські воєводи ходили з озброєними козаками відбивати напади турків і кримчаків на прикордонні області, в безмежних степах яких з року в рік виростали панські володіння. Трохи на південь Чорного шляху тулився хутірець, що звався Маркушівці.

В кінці ХVІ століття тим шляхом проїжджали лише озброєні вершники. Хутір Маркушівці був їх пристановищем. В долині, закутаній густими верболозами, крізь левади, огинаючи садиби, з незапам'ятних часів в'ється річка, прозвана "Глибокою долиною". Навкруги, серед зелених килимів та розкішних садів, розкинулось село, що носить назву від першого його поселенця, ім'я якого, за переказом, було Маркуша. Писемна згадка про Маркуші збереглась в інвентарі маєтків від 7 жовтня 1593 р. з обчисленням селян, міщан та їх повинностей панам Логойським-Тиликевичам: Євстадію, Юрію, Петру і Олександру, що знаходився в Житомирському повіті Київського воєводства.

Більш повну характеристику села Маркуші знаходимо в "Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии" Л. Похилевича. Цю книгу Л. Похилевич перевидавав декілька разів. За свою роботу в 1865 р. він був удостоєний академічної Уваровської премії.

"Село Маркуши в 7-ми верстах к Юго-Западу от Бердичева при ручье, именуемом Глубокая долина. Жителів обоего пола:

православних - 532;

римських католиков - 100;

евреев – 10.

Земли 2308 десятын. Принадлежит с частью деревни Обуховки поменщику Рафаилу Прушинскому.

Село Обуховка в 3-х верстах, выше по тому же ручью. Жителев пола:

православних - 252;

римських католиков – 20.

Половина деревни и земли принадлежит Прушинскому, а другая половина разделена на две части, из коих одна, принадлежит Фекле Рогозинской нене Марианне Волянской, а другая половина Викентию Полиуте и Антонине Пашковской."

З історичної довідки місцевого священика Михайла Михайловича Мотилевича, яка зберігається в фондах Житомирського обласного державного архіву читаємо: "…деревня Обуховка получила название от того, что в близи этого места было местечко Обухов которое в 1240 году, время татарского нашествия было розграфлено и соженно. На месте нынешной Обуховки был лес, и в этом лесу было три долины, около которых поселились некоторые возвратившиеся жители местечка Обухов, а в последствии перейменованого в Обуховку…"

Археологічний загін Чернівецького державного університету в урочищі "Мадярщина" на відстані 1,5 кілометра від Маркушів провів розвідувальні й розкопувальні роботи населення черняхівської культури і виявив, що високого рівні досягло гончарство: знайдено уламки горщиків, мисок, кухлів в урочищі "Мадярщина".

З 1776 року в с. Обухівці функціонувала церква Івана Богослова. "Школа грамоти" в Маркушах була відкрита у 1860 році. Знаходилась у будинку паламаря Матвія Новохоцького, який у 1868 році одночасно був і вчителем цієї школи. З 1868 по 1872 р.р. школа розміщувалася в кімнаті дяка Никифора Тесельського.

З 1872 по 1885 р. р. діти навчались в найманих селянських хатах.

З 1886 р. функціонувала однокласна церковно-парафіяльна школа.

24 травня 1901 р. було освячено місце і закладена нова трикласна церковно-парафіяльна школа, яка збудована і освячена 6 вересня 1901 р.

Під час Великої Вітчизняної війни у 1942 році школа згоріла. В 1944 році в непристосованому приміщенні розпочала роботу семирічна школа, навчання у якій проводилось до 1958 року.

В 1958 році було збудовано приміщення середньої школи. В 1990 році розпочалось будівництво нового приміщення школи на місці зруйнованої церкви. 19 січня 2000 році в день Хрещення Господнього в присутності численних гостей, жителів села та учнів відбулося урочисте відкриття школи. В знак покаяння за зруйновану церкву за ініціативи директора школи Людмили Броніславівни Михальченко біля приміщення школи було побудовано каплицю "Храм Совісті".

В 2010 році буде відзначатись 150-річчя заснування Маркушівської школи та 10-ти річчя дня відкриття приміщення нової школи.

З 1800 р. Маркуші належали поміщику-католику Рафаїлу Прушинському, а з 1894 р. – його дочці Емілії Маршицькій і Юліану Маршицькому. Селом Обухівкою володіли три поміщики: Рафаїл Прушинський, Вікентій Пашута, Антоніна Пєшковська. В кінці Х1Х ст. Обухівкою володіли сімнадцять власників. До Жовтневої революції Маркуші належали поміщику Ю.С. Маршицькому. Після смерті батька володарками землі стали дочки Станіслава, Марія, Сусанна Маршицькі. Напередодні Жовтневої революції маєток Станіслави купив поміщик Желтов. Після революції сестри Маршицькі виїхали в Польщу і назад не повернулись.

Відгуки народної революції 1905-1907 р.р. долинули до села Маркуш. Селяни перестали коритись панській волі, вчителем Л.Л. Сметаною організований гурток, на заняттях якого читали нелегальну літературу, розповсюджували листівки. Після обшуку поліції вчителя арештували, гурток розпався. В роки імперіалістичної війни та Жовтневої революції селяни с. Маркуші та с. Обухівка приймали в ній активну участь. З приходом Радянської влади в 1920 р. в Маркушах відновив роботу комітет бідноти. Було обрано сільську Раду на чолі із головою Василем Онуфрійовичем Острожинським. Дворів у Маркушах в 1922 р. було 340, населення – 1400 чоловік.

23 серпня 1923 р. під головуванням І. Міняківсього, секретаря П. Маринича було прийнято рішення про колективне господарювання. 24 грудня 1925 р. товариство спільного обробітку землі було реорганізовано в колективне господарство. 10 січня 1926 р. на звітно-виборних зборах товариства спільного обробітку землі головою обрали Я. Гаврилюка, секретарем М. Острожинського. В 1927 р. в Маркушах був створений колгосп "Червоний шлях", організаторами якого стали Ф.Ф. Семенюк, С.К. Поліщук, І.Д. Рощенюк, О.А. Редич, в який спочатку увійшло 40 господарств, а в 1930 році і все населення.

У 1932-1933 р.р. був голодомор, який спричинив велику смертність населення, особливо дітей, стариків. Селяни змушені були їсти собак, котів, щурів, трупи коней, листя і кору дерев. Села обезлюдніли, живі не мали сил хоронити мертвих. Поставлені у безвихідь селяни кидали домівки і пробували дістатися до міста.

Колгоспний лад, що виник в результаті соціально-економічних перетворень, з 1927 по 1999 р.р. створив одну з головних підвалин командної економіки, економічний фундамент тоталітарного режиму. Сталінські репресії поширились в с. Маркушах та Обухівці, під розкуркулення попадали прості техніки, мукомели, ковалі, священики. В списки куркулів попало чотирнадцять громадян, дбайливих господарів села.

Воєнні дії Великої Вітчизняної війни на території Бердичівського району розпочалися 4 липня 1941 р. 7 липня 1941 р. підрозділи першої танкової групи Клейста окупували села Маркуші, Обухівку та інші. Відступаючи, червоноармійці залишили на полях гвинтівки, патрони, снаряди, міни.

Села Маркуші та Обухівка були під владою німецької окупації 909 днів, (з 9 липня 1941 р. по 7 січня 1944 р.) Глибоких ран заподіяли фашисти в с. Маркушах та в с. Обухівка, у попіл перетворили школу в селі Маркушах, колгоспні будівлі, селянські хати, сільську крамницю. Щоб уникнути насильної мобілізації, молодь ховалася в лісах, полях, канавах, ямах, скиртах соломи, на горищах будинків. Понад тридцять мешканців із Маркушів віком від 16 до 50 років були вивезені в Німеччину. Багато з них загинуло в концтаборах. 5 січня 1944 р. маркушівцям довелося пережити два накази про евакуацію села: один – німецький – зранку, другий – радянський опівдні. 5 січня 1944 р. опівдні радянські піхотинці з'явилися в с. Маркушах та в Обухівці і визволили ці села від німецько-фашистських загарбників.

Майже 230 маркушівчан та 45 обухівчан загинуло на фронтах Великої Вітчизняної війни, за визволення сіл поклали голови 50 воїнів-визволителів. Серед демобілізованих ветеранів-маркушівців – єфрейтор Т.Л. Рощенюк, який визволяв Польщу, приймав участь в розгромі східно-пруського угрупування, мав 12 подяк від Верховного головнокомандуючого; М.П. Мороз – гвардії старший сержант, повітряний стрілець літака-штурмовика ІЛ-2, удостоєний двох орденів Слави, ордена Червоної Зірки, багатьма медалями. Інвалідами з війни повернулись С.Г. Свинарчук, Ю.Й. Прушинський, Й.І. Шпула, Й. Регалов, І.З. Фризько, І.М. Демчук з тяжкою травмою повернувся додому М.П. Регалов.

Після звільнення сіл Маркуші та Обухівка від німецько-фашистських окупантів населення приступило до відбудови зруйнованого господарства, об'єднавшись в єдиний колгосп ім. Жданова, з центральною садибою в с. Маркуші. Після об'єднання в єдину артіль їм було видано державний акт за користування землею загальною площею 2723 га.

У 1946 р. валовий збір зерна в державі був в три рази нижчий, ніж у 1940 р., зерна на трудодень зовсім не видавали. Селяни вимушені були красти колоски, стручки зеленого гороху, зерно біля колгоспної комори. Декілька громадян села Маркуші, які не забезпечили охорону зерна, відбули тюремне ув'язнення. Так, громадянина с. Маркуші Тимофія Гончарука, сторожа колгоспу, засудили на три роки тюремного ув'язнення, де він збожеволів; Яків Дзюблюк відбув три роки тюремного ув'язнення за 3 кг. вкрадених зелених стручків гороху.

За роки радянської влади в селі виросла своя інтелігенція: вчителі, лікарі, офіцери, інженери. Збудовано зерносховище, клуб, сільмаг, приміщення для тварин.

В 1950 році було укрупнено колгоспи сіл Обухівка та Маркушів, утворено один колгосп імені Жданова. На 1 січня 1966 р. населення об'єднаних колгоспів сіл Маркуші та Обухівка становило 2196 чоловік, землі в колгоспі 2769 га., в тому числі рільної 2141 га. Напрям господарства був зерново-тваринницький, м'ясо-молочний. В 60-і роки колгосп доглядав 650 голів великої рогатої худоби, 300 овець, 140 коней, 380 свиней і 3000 штук птиці. В 1966 р. колгосп ім. Жданова придбав 5 тракторів, 4 сівалки, скиртоклад, комбайн та іншу техніку. В колгоспі було збудовано свинарник-маточник на 70 голів, нову контору колгоспу, дитячі ясла, корівник на 100 голів.

10 лютого 1989 р. колгосп ім. Жданова перейменовано в колгосп імені Шевченка, а в 1992 р. під впливом негативних економічних процесів, які охопили весь пострадянський простір, населення с. Обухівка вирішило вийти зі складу колгоспу ім. Шевченка та створити КСП "Обухівське". Головою правління нового КСП спочатку став В.Н. Богач, а потім – Загребельний В.О.

З 1985 по 1999 р.р. головою правління колгоспу у Маркушах був Шевчук В.М.

У 2000 р. колгосп було реорганізовано. 29 лютого утворено СТОВ "Лада" – голова правління Шевчук В.М., та колгосп імені Шевченка – голова правління Сульженко В.В. 29 грудня утворено СТОВ "Надія", яке очолив Ковальов В.Д.

Глибока соціально-економічна криза, яка охопила Україну в кінці ХХ ст. особливо гостро далася взнаки сільському господарстві. В цей період створено юридичну основу для реформування сільськогосподарських підприємств. Після розпаювання земель місцеві господарства припинили свою діяльність, а землі використовують приватні підприємства: в с. Маркуші – ТОВ "Укрзернопром-Бердичів" та ПП Слободенюк Б.А., а в селі Обухівка – ТОВ "Провіденс-фарм", виплачуючи власникам земельних паїв орендну плату.

Locations of visitors to this page Погода в Україні

Зв'язок з нами: Анатолій Горобчук   agorobchuk[@]mail.ru .                                                                 © Copyright 2009 Design KotovVV