Вступне слово

Бути патріотом України, знати її героїчне минуле – це значить дивитись у майбутнє.
Вивчати історію свого народу – корисно і цікаво. Без минулого неможливе сучасне, як майбутнє неможливе без сучасного.
Для нащадків надзвичайно важливими будуть по краплинах зібрані і записані відомості про події у містах та селах. Адже покоління, яке відходить, забирає із собою живі історичні факти, які ніхто не зможе відтворити.
Воскресаючи минувшину, ми допомагаємо нинішньому та прийдешнім поколінням переосмислювати непросту історію України, подвиги і гідність наших предків.
Пам’ять про минуле священна, шанувати її – наш обов’язок. Ми повинні ставити надійні греблі на річці часу забуття, зберегти і передати нащадкам нашим правду такою, якою вона була насправді.
При написанні історії села Маркуші я скористався матеріалами архівів міст Бердичева, Житомира, Києва.
Відомостям про Маркуші, рідний край, вдячний Київському етнографу Лаврентію Похилевичу за його "Сказания о населенных местностях Киевской губернии", священику села Маркуші Михайлу Мотилевичу за його літопис – "Чудо-Михайловская церковь 1844-1910 г.г.", І.С. Винокуру, колишньому викладачу історичних наук Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, кандидату історичних наук за надану допомогу у використанні відомостей про археологічні розкопки біля села Маркуш.
Безмежно вдячний дорогим землякам: кандидату історичних наук, бувшому працівнику Інституту Історії АН УРСР О.А. Бевзо; кандидату хімічних наук, колишньому викладачу Полтавського сільськогосподарського інституту І.С. Бигичу; старожилам П.Г. Шевчуку, О.Г. Гаврилюку, А.О. Редичу, Ф.Л. Редичу, Г. Ковальчуку, О.Д. Рощенюку, М. Регалову, Н.Н. Бевзо за їх цікаві спогади про минувшину села Маркуші.
Особливо вдячний моїй землячці К.А. Бевзо, її листи-спогади бережу, як святу реліквію.
Висловлюю, також, щиру подяку синам Олександру та Юрію за їх фотознімки, зроблені під час туристичних походів у середині семидесятих та за інформацію із мережі Інтернет.
Вдячний студенту Академії державної податкової служби України Р.В. Свіці за комп’ютерний набір тексту та обробку фотографій.
Висловлюю сподівання, що цей історико-документальний нарис буде цікавим не лише маркушівцям, але й жителям навколишніх сіл, пробудить в них бажання дальшого пошуку, прагнення доповнити, деталізувати та відновити окремі події і факти.

Редич В.Л.
Травень 2003 р.