Телефонізація села Маркуші.

Телефонізація села Маркуші розпочалась у 1936 році, коли силами бердичівської контори зв'язку була побудована міжміська повітряна лінія Бердичів-Уланів з виведенням окремих ланцюгів до сіл, що розташовані вздовж траси проходження нової лінії. До Маркуш від автошляху було доведено два ланцюги, за допомогою яких була організована робота міського телефону у сільраді та конторі сільськогосподарської артілі.
Під час Великої Вітчизняної війни лінія була частково пошкоджена, але з приходом радянських військ негайно відновлена.
У 1958 році було проведено першу заміну окремих непридатних опор на ділянці траса-село, а у 1965-1967 роках другу з укріпленням окремих опор залізобетонними приставками.
Масова телефонізація села Маркуші відбулась улітку 1975 року однією з перших у Бердичівському районі. Тип телефонної станції – АТС К-50/200. У цей же рік нові телефонні станції було побудовано ще у селах Красівка, Садки, Іванківці та Закутинці. А до цього часу телефонну станцію мало лише село Рея.
Монтажем обладнання станції та будівництвом лінійних споруд займалось Житомирське обласне будівельно-монтажне управління зв'язку. Замовником телефонізації був колгосп – колективному господарству необхідний був оперативний зв'язок зі своїми структурними підрозділами та бригадами. Оплату робіт також проводив колгосп. Списки осіб, кому необхідно було встановити телефон, надавались керівництвом колгоспу за погодженням з сільською радою. Загалом, у селі було встановлено 35 телефонів. По завершенні будівництва станційні та лінійні споруди було передано на баланс Бердичівського районного вузла зв'язку.
Одночасно з АТС будується підземна кабельна лінія від Маркуш до села Обухівка довжиною 4 км та встановлюється там 4 телефони – у тракторному парку та бригаді. Квартирних телефонів в Обухівці не було.
Телефонна станція мала ємність 50 номерів і забезпечувала зв'язок як місцевий (між абонентами села), так і з абонентами Бердичева. Міжміський зв'язок до 1989 року забезпечувався за допомогою міжміських телефоністок. А у 1989 році на станції встановлюється обладнання АВН, що дозволило абонентам користуватись автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв’язком.
Обладнання АТС розмістили в окремій кімнаті відділення поштового зв'язку. Станція не має постійного персоналу, обслуговують її роз’їздні електромеханіки з Бердичева. Першим дільничним електромонтером, що обслуговував безпосередньо абонентів села, був Віктор Володимирович Шевчук, що проживав у Великій П’ятигірці.
Для забезпечення зв'язку з містом використовується існуюча повітряна лінія, що йшла вздовж автомобільної дороги Бердичів-Маркуші, та забезпечувала роботу міських (прямих) телефонів. Оскільки на цій лінії встановлюються аналогові системи передачі, якість зв'язку бажала бути кращою. Часом можна було чути, як односільчани розмовляють по сусідній лінії. Лише у 2003 році її було замінено на підземну кабельну лінію та встановлено цифрові системи передачі, що значно покращило якість телефонного зв'язку.
На протязі 80-х років всі 50 телефонних номери по станції було задіяно. А бажаючі на встановлення все прибували. Тому у квітні 1995 року підприємство електрозв'язку розпочало монтаж та ввело в дію обладнання УКДА – для розширення монтованої ємності сільської АТС на 20 номерів за рахунок спарення існуючих телефонів. Але особливих результатів це не дало і проблеми телефонізації дане обладнання не вирішило.
2 червня 2000 року сталась сумна подія – крадіжка на АТС. Невідомі зловмисники під покровом ночі проникли в приміщення АТС та викрали один багатокоординатний з’єднувач (БКЗ), що мав у своєму складі дорогоцінні метали. Викликані представники міліції встановили, що зловмисники мали легковий автотранспорт і після скоєння крадіжки поїхали в сторону Тернівки. Згодом було встановлено і прізвища злодіїв та їх місце знаходження. Але справу так і не вдалося довести до кінця, злочинці залишились не покарані. Сума збитків становила 935 грн.
Телефонна станція фактично припинила свою роботу, 68 абонентів залишились без зв'язку. Тому зв’язківці терміново отримали в Андрушівському районі необхідне обладнання та через тиждень відновили роботу станції.
У 2003 році зв’язківці перебудували приміщення АТС: провели ремонт кімнати та побудували окремий вхід у приміщення.
Станом на 01.01.2005 року станція обслуговує 61 абонента. З них 53 телефони належать фізичним особам, 8 – юридичним особам (сільськогосподарському підприємству, відділенню зв'язку, загальноосвітній школі та сільській раді). Бажаючих на встановлення телефону в селі – 12 чоловік, з них пільгових категорій – 7 чоловік. Тому 15 квітня 2005 року в приміщенні клубу села Маркуші з ініціативи сільського голови відбулась зустріч керівництва Центру електрозв'язку №3 з жителями села. Мета зустрічі – інформування населення про роботу Укртелекому та перспективи розвитку зв'язку у селі.
Керівництво підприємства електрозв'язку розповіло про технічні та економічні аспекти розвитку телефонного зв'язку в Маркушах. Відповіли на численні запитання жителів, що стосуються як телефонізації осель, так і тарифів та послуг, що надає Укртелеком.
Одночасно працівники дільниці обслуговування споживачів провели серед присутніх маркетингове опитування з метою визначення реального попиту на послуги зв'язку. Бажаючих набралось більше 100 чоловік.
4 травня 2006 року працівниками Центру електрозв'язку №3 було проведено роботи по переключенню сільської АТС с.Маркуші на новий сільсько-приміський вузол. В зв'язку з цим у селах Маркуші та Обухівка проведено заміну номерів телефонів квартирних абонентів та телефонів організацій та установ на нові номери:
- замість номеру 752ХХ необхідно набирати 624ХХ;
- замість номеру 754ХХ необхідно набирати 625ХХ,
де ХХ – останні цифри номеру, які залишились без змін.

 Анатолій Горобчук

Вхід до поштового відділення зв'язку, де розміщується АТС.



Окремий вхід до АТС.



Повітряна лінія зв'язку, що йде від шосе до села.